Наративна терапія з'явилася нещодавно в порівнянні з іншими напрямками — наприкінці ХХ століття. Психологи Майкл Уайт та Девід Епстон ​​стали його засновниками, надихаючись французьким філософом Мішелем Фуко та його роздумами про норми суспільства. Те, коли й у якому історичному контексті живе людина, визначає ці самі суспільні норми. Наративна психологія багато в чому розвиває ідеї Фуко, адже досліджує поняття норми та відхилення від неї у житті клієнта.

У основі наративної психології лежить поняття “нарратива”. Це ті історії та міфи, які надають форму нашому досвіду та спогадам. Уявіть, що ви письменник, який пише розповідь про власне життя. Ця розповідь неминуче відображатиме ваше уявлення про себе.

Клієнт розповідає наративному терапевту історію про себе: так він відкриває те, як дивиться на себе самого і людей навколо, як судить і ставиться до подій, що відбуваються в його житті. Ці історії і конструюють наше життя, вибори та поведінку в майбутньому.

Часто люди стають заручниками хибних уявлень про себе. Це також залежить від історій, які ми розповідаємо собі і як ми бачимо себе в них. За допомогою аналізу подібних розповідей, клієнт зможе помітити протиріччя у своїх наративах та змінити сприйняття себе.

Внесок американського психолога Джерома Брунера також був одним із головних у розвитку наративної терапії. Він вивчав як змінюється людське сприйняття залежно від наших переконань, бажань, уявлень про себе та світ. Брунер довів, що наші прагнення, патерни мислення та механізми психіки визначають те, як ми сприймаємо світ. Він назвав цей стиль мислення наративним.

Також існує протилежний наративному — прагматичний стиль мислення. Це раціональний спосіб мислення, заснований на “розкладанні всього по поличках” і виправленні когнітивних викривлень. Однак, фокусування наративної терапії саме на наративному стилі мислення не робить цей метод менш науковим. Швидше, він досліджує ті логічні та нелогічні ланцюжки, які ми формуємо між різними переживаннями та подіями у нашому житті. Адже люди не завжди дивляться на своє життя через призму категорій та об'єктивних висновків, а й через особисті інтерпретації та історії.

Крім того, наративна психотерапія багато в чому базується на знаннях з інших сфер науки,таких як соціологія, нейробіологія, антропологія.

Ця техніка допомагає клієнту згадати та відновити участь важливих для нього людей у ​​його історії. Найчастіше це відбувається за допомогою спогадів, але іноді у сесії можуть брати участь реальні люди. Так клієнт може відновити свою історію з урахуванням тих, хто вплинув на її формування та переосмислити роль інших людей у ​​своєму житті.

Як часто ми можемо говорити про себе: “Я безнадійний”, “Я погана людина”? У такому відношенні до себе може допомогти техніка екстерналізації, адже вона допомагає клієнту відокремити себе від проблеми чи історії, якою він себе визначає. Наративна терапія розглядає будь-яку проблему через призму суспільних норм: часто клієнт починає відчувати сором і провину саме коли намагається відповідати нормі.

Коли проблема стає частиною історії людини та її самосприйняття, вона починає справляти руйнівний ефект і здаватися вродженою якістю цієї людини. Але більшість проблем ситуативні, і вони не визначають людину. Відокремивши її від себе і переставши асоціювати її зі своїми особистими характеристиками, людина зможе визнати проблему та взяти відповідальність за її вирішення.

Кожна історія клієнта має унікальний епізод. Зазвичай він вибивається із загальної розповіді: наприклад, у людини змінюється тон голосу, мова тіла або емоції, коли вона обговорює цей момент із терапевтом. Це може бути епізод протиріччя, який йде проти того наративу, що клієнт склав про себе та своє життя.
‍
Наприклад, він сприймає себе як безумовно сором'язливу людину, але згадує епізод, коли був сміливим і рішучим. За допомогою цієї техніки, клієнт може врахувати ці унікальні моменти і привнести нові сенси в свою історію.

За допомогою цієї техніки, клієнт розбирає свій досвід і думки як фігурку Лего. Багато наших переконань сформувалися під тиском суспільства, його культурного та соціального контексту. Терапевт допомагає клієнту розібрати та проаналізувати ідеї та правила, яким він слідує, щоб зрозуміти його ставлення до своїх проблем та знайти їх корінь.

Робота над проблемними установками і поглядами клієнта допомагає йому побачити корінь своїх труднощів, і почати діяти відповідно до своїх справжніх цінностей та цілей.