Мій шлях в психотерапію почався давно, будучи студентом психологом університету мені завжди бракувало практичної частини в університеті, теорія є, а практики майже - немає. Моя подруга запросила мене на арт-терапевтичний проект з якого почалося моє професійне формування. Мене так захопило все, що можна було розібрати через малюнок, що мені стало цікаво в чому можна розібратися, маючи глибші інструменти для роботи. Так я потрапила в світ гештальту. Глибока та довготривала робота над собою, змінила в корінь моє життя. Звісно, я пройшла через великий супротив, через заперечення та торг, через всі стадії не прийняття.. задавала собі 100500 раз питання " для чого мені це? В мене все ок, не ідеально, але ок" Але але.. моя наполегливість не дала дати задню, вже як почала - то треба йти до кінця. Мені вдалося вийти з токсичних для мене стосунків, успішно сформувати нові, створити теплу свою сім'ю. Стати професіоналом своє справи, та допомогти не одній сотні людей. Всьому, що у мене є, я завдячую своєму психотерапевту (з яким ми багато років працюємо в глибинах моєї душі та не свідомості).. психотерапії загалом, групам, тренерам які мене вчили, та людям які були поряд і залишаються поряд досі. В сучасному світі, так багато труднощів з якими ми всі зустрічаємося, криз, втрат, травм. Нам всім так потрібна підтримка, люди (не токсичні), розуміння (якого так не багато в житті)... Особливо зараз, коли так багато горя всюди, коли всі втомлені та виснажені.. Психотерапія - це місце де можна буде говорити про все, що наболіле, про все що тривожить, турбує, засмучує, радує, бентежить, захоплює, надихає. Так так, психотерапія не тільки про сум та "погане" тут є і місце для радості/гордості та приємностей. Так як психотерапія змінила моє життя, в кращу та якіснішу сторону - змінить і ваше.