Вітаю. Мене звати Люба. Мені 33 роки. Мене завжди цікавила психологія і люди. Та після школи батьки не розділили мого захоплення і перша освіта яку я отримала – юридична. Трішки пізніше я отримала змогу здобувати ті знання, що цінні і потрібні мені. Так я почала вивчати психологію. Цей процес триває вже 9 років і я не збираюся зупинятися. Більше п'яти років я розвиваю свою психотерапевтичну практику. За цей час у мене було більше 2000 консультацій. Мене тричі запрошували на телебачення у якості психолога-експерта. Встигла попрацювати корпоративним психологом та надаю психологічний супровід експертам різних сфер. Я обожнюю свою роботу. По-перше, це моя власна реалізація. Я прокачую свої навички і це відразу дає результат. По-друге, це люди що до мене приходять. Вони довіряють мені найсокровенніше, дозволяючи торкнутися до найпотаємніших куточків свого розуму та душі. Я ціную цей контакт найвище всього і ніколи його не зраджу. Довіра, конфіденційність і професіоналізм – це кити на яких я будую свою роботу. Я вмію будувати стосунки – з чоловіком ми в шлюбі вже 9 років. Він військовий і вже два роки наше кохання проходить перевірку відстанню і війною. Поки нам вдається. Також я мама. Маю сина і доньку. Вони надихають і дають мені змогу спостерігати, яким чистими, ідеальними і прекрасними приходять в цей світ люди. Моя філософія материнства - «важливо не щось з ними зробити, важливо НІЧОГО з ними не зробити». «Хоч біль є частиною нашого життя, страждати необов’язково» - ця цитата одного разу допомогла мені остаточно покінчити із синдромом жертви у моєму житті. Та цього б не сталося, якби я не мала особистої терапії і вже декілька років не працювала зі своїм своїм психологом. Я активно використовую психотерапію для покращення свого власного життя. Індивідуальні зустрічі, групова психотерапія, психологічні ігри, навчання, супервізія – я постійно в процесах покращення своїх навичок і турботі про ментальне здоров’я.