Я ніколи не мріяв бути психологом. З роками приходить розуміння, що випадковостей не буває і все на цьому світі закономірно. Говорять, що психологами стають люди, які пережили травматизацію та хочуть вирішити свої особисті проблеми за рахунок професії. Може бути й так. Це особливий стан - коли робиш справу заради того, щоб іншій людині було легше, щоб його душа впустила в себе життя. Тоді ти з гордістю усвідомлюєш: "Те що я роблю не є дарма". "У кожній людині, якби живуть дві істоти: одна істота, що охоплює мінеральний, рослинний, тваринний і людський просторово-часовий світ, інша - істота духовного світу. Одна істота - минулого, інша - істота майбутнього. Одна належить світові форм, інша - світу ідей". Я повністю поділяю думку, що психолог – це спеціальність, яка вивчає людину. А людина – це "ключ до всієї науки про природу". Психологія - це наука, яка вивчає сутність людини, сприйняття світу, реакцію на умови життя. Думаю, що вся справа полягає у елементарному дефіциті людського спілкування. Ми робимо наукові відкриття та живемо в епоху розвитку. Ми завжди прагнемо стати незалежними. Люди розучилися радіти простим людським радощам. А в результаті – жорстокість, тиранія, деспотизм. І боляче стає від того, як день за днем віддаляються, один від одного часом найрідніші люди через призму своїй образ, а здебільшого від самого себе. Хочеться, щоб люди, які живуть у Світі Людей, перестали бути самотніми, бляклими піщинками та захотіли стати самими собою.