Коли була дитиною та підлітком, весь час цікавилася світом іншого. А чому та чи інша людина приймає таке рішення чи обирає жити отак? Що вона переживає? Мене цікавило все про всіх і про саму себе. Так, я знайшла себе у спостеріганні за людьми та роздумуванні про них, і цей процес - це щось дуже природнє, приємне та цікаве для мене. Тому шлях до професії був дуже інтуїтивним та бажаним. Після завершення першої освіти я точно не хотіла працювати державним фінансистом. Тому одразу, як диплом опинився в моїх руках, видихнула і пішла шукати ту справу, де б я відчувала себе на своєму місці. Так, я спочатку вступила до акторської школи, далі було навчання на танцювально-рухового терапевта, а потім вступ на клінічну психологію та продовження навчання у психоаналітичному методі. Для мене психотерапія це шлях усвідомленості, людяності та пізнання. Крокуючи цим шляхом, відбувається моє професійне та особисте дорослішання, розвиток моєї відповідальності, рух до власної автентичності, опори, цінностей та думок. Це шлях до себе та пошуку свого місця у буремному світі. Тепер розкажу трішки про мою освіту та досвід. Надаю консультаційні послуги в психологічному центрі Українського католицького університету «Порадня». В рамках навчання проходжу практику в Львівському обласному психоневрологічному диспансері номер 1. Допомагаю людям вже 2 роки та основні теми, з якими я працюю в терапії - це почуття провини, тривога, невпевненість, самооцінка та особистий розвиток, самовизначення, стосунки з близькими, дитячо-батьківські стосунки. Екзистенційні теми: смерть, проблеми вибору, сенс.