Моя любов до психології проявилась з першого знайомства, яке відбулось ще в 10-му класі. Можливість зануритися глибше в розуміння власної поведінки і поведінки інших людей - це було саме те, чого мені не вистачало в звичайному спілкуванні з людьми. Нажаль, моє бажання стати психологом не було підтримано батьками і замість психологічної освіти я отримала фінансову (вчилась я дуже добре, активно приймала участь в різних студентських конференціях і олімпіадах), після чого пропрацювала більше 13 років в банківській сфері, пізнавши зсередини особливості корпоративної культури в крупній міжнародній компанії, закони кар'єрного росту, стосунки в великому колективі, в тому числі, вплив культуральних і національних відміностей на процес прийняття рішень і взаємодії. Крім цього досвіду, який наразі мені допомагає розуміти своїх клієнтів, які стикаються з власним вигоранням на роботі, з втратою смислів, робота в корпорації дала мені можливість помітити, що навіть за наявності високої зарплатні і усіляких соціальних бонусів - це не гарантує щастя. І це усвідомлення спонукало мене задатися питанням, а що, власне, дає саме мені відчуття щастя, задоволення від життя? Якісь час я намагалась знайти ці відповіді самостійно, допоки не довелось визнати, що мені потрібна допомога. Так, я прийшла в свою власну терапію, де крок за кроком протягом 5 років йшла до своїх відповідей, до своїх стратегій організації повноціного, насиченого, цікавого життя. Власне, ось цей досвід того, що терапія працює, надихнув мене повернутися до своєї дитячої мрії стати психологом і я здобула вже другу вищу освіту за спеціальністю Психологія. Метод, в якому я сама проходила терапію і який мені близький на своєю суттю - це гештальт-підход. Я на своєму власному прикладі, переконалась, що психотерапія - це мистецтво неможливого. Я змогла неможливе зробити можливим для себе і тепер допомагаю іншим трансформувати неможливості в можливості і реалізовувати свої мрії.