Десять років тому я мала одну з найцікавіших робот, яку можна собі уявити. Ми працювали над створенням всесвітньо відомих реаліті шоу. Я відповідала за фінанси та організацію всього процесу, тому мала змогу спостерігати із сторони за величезною кількістю людей. Одним з найсильніших моїх вражень був кастинг для проекту про пластичну хірургію. Я вивчала сотні заявок від досить привабливих жінок, спілкувалася з ними...а вони, зі свого боку, називали себе потворами і були впевнені в тому, що іх негаразди в житті криються саме в іх зовнішності. Мені стало неймовірно важливо розібратися в цьому. Бо було очевидно, що проблеми не зовні. Особливо важливим це стало для мене з появою власної дитини. Дуже хотілося заздалегідь дізнатися як атмосфера в родині та виховання впливають на формування особистості. Психологія вивчає закономірності і має багато відповідей. А психотерапія завжди має лише питання, бо вивчає особливості формування кожної окремої людини. В неї є певні закони, але кожного разу це окреме глибинне дослідження, кропітка, відповідальна робота двох людей в парі. Терапевта і клієнта. Для мене найцікавішим виявився метод психоаналізу. Бо саме він допомагає опрацьовувати не поверхневі симптоми і прояви, а саме первопричини внутрішніх конфліктів. Це як перепрошивка базового рівня. Всі знають, що карієс не мине в середині зуба. Його потрібно лікувати. Для цього потрібен лікар. Бо самому неможливо навіть побачити, а тим більше відремонтувати. Це очевидно кожному. З психікою людини так само. Якщо щось вже закладено на певних етапах розвитку, це вже вбудовано буквально фізіологічно. Круто, якщо вся ця Вавілонська вежа стоіть і приностить задоволення. Це і є щастя. Ментально здорова людина може насолоджуватися своїм життям, радіти своім близьким, сумувати(коли сумно), але без особливих приводів може бути грайливим та веселим. І я неймовірно радію, коли бачу, що завдяки моій підтримці у людини повертається жага до життя та вогонь в очах)