Чи можна сказати, що мій шлях до психології почався з дитинства? Скоріше за все, так. Тільки виходячи більше із негативного досвіду. Я виросла у сім'ї зі співзалежними стосунками. Відносини з батьками були важкими. Тому, попри моє бажання вступати на факультет психології після школи, моєю першою освітою стала педагогічна. Як це часто буває, слідуючи патернам стосунків у своїй сім'ї, несвідомо я обрала для відносин саме залежного партнера. Тому особисто знаю прірву хімічної залежності, роль співзалежної людини, депресію та емоційне виснаження. Проте саме ці стосунки стали для мене проривом в особистісному зростанні та розвитку, а також, як я думаю, становленні мене, як особистості. Після років праці над собою я вийшла з нездорових відносин та здобула свою другу освіту - магістр клінічної психології. Відразу ж після цього розпочала навчання на психотерапевта у клієнт-центрованому підході. Виховую двох синів. Працюю психологом у центрі протидії домашньому насильству, веду приватну практику. Люблю медитацію та час на одинці зі собою. Люблю життя і людей. Найважливішим у житті вважаю саморозвиток.