Вітаю! Я- Вікторія, мені 42. Я жінка, я мама чудового сина, я психолог і я людина, яка сама створює сценарій свого життя. Що спонукало мене вивчати психологію? Починалось все в 2004 році, коли я в свої 22 навчалась на п'ятому курсі юридичної академії. На останній сесії, опановуючи предмет "Юридична психологія", мене почали навідувати думки про те, що я не хочу бути юристом, а хочу вивчати психологію. Але не насмілилась на зміни. І в 33 роки, щоб розкласти по поличкам в своїй голові всю ту психологію, яку я гарненько весь час пакувала собі в голову, я знову вирішила відчути себе студенткою. Друга вища- практична психологія. І як же добре в свої 33 відчути себе фінансово незалежною від батьків і нарешті зробити те, про що мріяла. Скажу відверто. З того часу мене затягнула, закрутила і тримає міцно та психологія. Лекції, семінари, конференції, групи - все це стало частиною мого життя, від якої я кайфую. Окрім інтересу, я, звісно ж, прийшла в психологію завдяки своїм життєвим ситуаціям, які мене, м'яко кажучи, не влаштовували. Я весь час намагалась зрозуміти, чому так відбувається? І психологія надала мені можливість дослідити причинно-наслідкові зв'язки між тим, що відбувалось в моєму житті, що власне я сама роблю і моїм минулим досвідом життя. Наразі практикую 8 років, маю більше 5000 годин роботи з клієнтами. І звичайно ж купу годин супервізій, інтервізій та власної терапії та іншого навчання. Який лікар краще: той, що хворів багатьма хворобами і вилікував себе? Чи той, який ніколи не хворів? Пройшовши шлях від пацієнта до лікаря, я глибоко переконана, що психотерапія – то про щирий, добрий стосунок, про повагу і прийняття, толерантність і безпеку. Основним показником своєї фаховості я вважаю якісні зміни життя моїх клієнтів!