Психотерапія - це спроба розібратися в собі, зрозуміти як не тільки стати щасливим, але й залишатись щасливим, задоволеним та відчувати себе вільним протягом певного проміжку часу. Кажуть, що в психологію приходять або за «покликанням», зазвичай одразу після школи, або за «стражданням», після зустрічі та подолання життєвих криз. Мій шлях – другий. За першою освітою я філолог. Але мене завжди цікавило, як працює наша психіка. Тож на одному з життєвих поворотів, я прийшла спочатку у власну психотерапію, щоб відшукати втрачені сенси життя. А потім наважилась змінити професію. Я закінчила Чорноморський Державний Університет ім. Петра Могили та додатково вивчилась на психотерапевта в методі Позитивної Психотерапії. В роботі для мене важлива конфіденційність особистості та історії клієнта. Я не даю порад, але впевнена, що в кожної людини вже є відповіді на питання. І ми разом можемо їх віднайти. Зустрічі з психологом, це час турботи про себе та своє ментальне здоров’я. Це вклад у майбутнє, яке кожен з нас створює саме сьогодні. Мені подобається мріяти. Мрії я перетворюю в плани. А плани намагаюсь втілювати. А якщо не виходить втілити, я дозволяю собі змінити план. І відношусь до цього з повагою та розумінням, як до дорослої людини, яка має право на свій власний світогляд. Щодо професійного розвитку – я мрію ( або краще сказати планую) стати тренером в методі ППТ. І найбільше на цьому шляху мені подобається те, що фахівець ніколи не зупиняється: книги, статті, участь в конференціях, підготовка власних статей та доповідей. Цей шлях сповнений праці, відкриттів, знайомств, і кращого розуміння себе. І він нескінченний