В дитинстві я часто задавалась питанням, чому люди різняться? Чому в мене темне волосся, а у подруги світле? Чому так багато сюжетів казок? Чому люди реагують на одну ситуацію по-різному? В підлітковому віці це питання стало для мене особливо гострим, оскільки в цей період ми залежимо від впливу гормонів, і від цього стає ще складніше доносити свою думку. Конфлікти були неуникними, оскільки кожен з нас хотів зберегти своє право на життя, і не мав розуміння, що існує співпраця, що до неї потрібно ще дійти через ті самі конфлікти. Різність спочатку була загрозою для мене, що викликала цікавість. І я змогла її реалізувати завдяки безпечним умовам та витримці своїх батьків. Мама принесла мені книгу з популярної психології, в якій спрощено демонструвались різні патерни поведінки людей, і чим вони зумовлені. Вона не наполягала, і це я дуже ціную. В той момент вона дала зрозуміти, що чує мене на стільки на скільки може, і дала інструменти для самостійного вивчення в потрібній мені мірі і темпі. Далі я читала ще більше, ходила на факультативні заняття, відкривала для себе ширший світ психології і усвідомлення. І хоч не розглядала для себе психологію, як можливість заробітку, вирішила зробити це справою свого життя. Це та сфера, що наповнює мене. З кожним відкриттям, я відчуваю нове народження. З кожним усвідомленням я відчуваю, що живу.